Педагогический коллектив

Форми розвитку колективної творчості педагогів

          Педагогічний колектив – це творча співдружність однодумців, в якій кожен робить свій індивідуальний внесок у колективну творчість, кожен збагачується духовно завдяки творчості колективу, і в той же час духовно збагачує своїх товаришів.

            В. О. Сухомлинський вважав педагогічний колектив спадкоємцем та хранителем духовних цінностей, який живе вічно – стільки, скільки живе школа. Він називав його колективом однодумців, об’єднаних єдиною педагогічною ідеєю. Педагогічна ідея, писав він, - це крила, на яких підноситься колективна творчість. Ідея надихає колектив, і починається найцікавіше й найпотрібніше в шкільному житті - колективна дослідницька робота". Бо творчість – це не сума знань, а особлива спрямованість інтелекту, особливий взаємозв’язок між інтелектуальним життям особистості і проявом її сил в активній діяльності.

             Колективна творчість організовується й підтримується адміністрацією і, перш за все, директором навчального закладу. Мистецтво керівництва навчальним закладом в тому й полягає, щоб усі його працівники об’єднували єдині педагогічні переконання, щоб ідивідуальна творчість – а без неї немислимий творчий колектив, – образно кажучи, текла невичерпними струмками в єдиний потік колективної майстерності, колективного досвіду, колективного піклування про знання учнів. Передавання інтересу до визначеної проблеми з навчально-виховної роботи і є, за твердим переконанням видатного педагога, найголовніше в керівництві закладом освіти.

          На його думку, адміністрація закладу покликана бути посередником між педагогічною наукою та практикою. В.О. Сухомлинський вбачає три джерела в керівництві творчою працею педагогічного колективу: науку, майстерність, мистецтво.

          Майстерність колективу – це педагогічні ідеї, але ідеї без конкретних справ перетворюються на пустоцвіт. Щоб ідея перейшла з практики одного закладу в практику іншого, потрібна індивідуальна творчість, що ґрунтується на колективних переконаннях. Багаторічний досвід переконує, що самою суттю педагогічної творчості є думка, задум, ідея, пов’язана з тисячами повсякденних явищ.

На думку В.О. Сухомлинського гармонійного, всебічного розвитку, освіченості, духовного багатства, моральної чистоти – усього цього людина досягає за умов, коли поряд з інтелектуальною, моральною, естетичною культурою вона досягає високого ступеня культури праці, трудової творчості.

Гармонійне злиття цих двох функцій педагогічної праці, вміння думати про різні речі й аналізувати складний процес навчання з різних боків – це одна з тих найтонших сфер педагогічної майстерності, проникнення в які, за глибоким переконанням видатного педагога, дає нам щастя творчості.

        Методична робота - це цілісна система взаємопов'язаних дій і заходів яка ґрунтується на досягненнях науки, передового досві­ду й конкретному аналізі діяльності педагогів та спрямована на всебічне підвищення професійної майстернос­ті кожного педагогічного працівника, на збагачення й розвиток творчого потенціалу педа­гогічного колективу закладу, досягнен­ня оптимальних результатів освіти, виховання й розвитку майбутнього громадянина.

Форми  методичної роботи

Традиційні форми методичної роботи

Масові форми — забезпечують удосконалення знань педагогів, сприяють виробленню єдиної пе­дагогічної позиції щодо педагогічних систем. Для них характерні наявність постійного складу педагогів, пев­на спланованість і періодичність у роботі.

Цільові семінари організовуються з урахуванням потреб педагогічних працівників в ознайомленні з до­сягненнями науки й передового досвіду. Вони роз­раховані на глибоке вивчення актуальних і важливих проблем як у теоретичному, так і практичному пла­ні. На семінарах проводяться дискусії, диспути, ді­лові ігри, що є школою набуття педагогами досвіду творчої роботи.

Педагогічні читання проводять з метою удоско­налення й поширення передового педагогічного до­свіду. Шкільні читання є першим етапом районних, обласних, всеукраїнських читань. Педагогічні читання на рівні закладу проводяться також з метою підбиття підсумків роботи закладу над методичною проблемою.

Нарада — колективне обговорення окремих пи­тань групою осіб, які мають безпосереднє відношення до їх вирішення. Наради можуть бути періодичні і спрямовані на вирішення поточних проблем ме­тодичної роботи; короткі і тривалі.

Педагогічна рада — постійний орган управління навчальним закладом, призначений для розгляду основних питань навчально-виховної роботи. Головним завданням пе­дагогічної ради є об'єднання зусиль педагогічного ко­лективу закладу на піднесення рівня навчально-ви­ховної роботи, упровадження в практику досягнень педагогічної науки й передового педагогічного до­свіду.

Оперативно-методична нарада — колективна фор­ма підвищення наукового рівня педагогічної роботи, попередження можливих помилок, виправлення до­пущених недоліків у роботі. На оперативно-методич­ній нараді розглядаються питання, які неможливо пе­редбачити та спланувати заздалегідь. Такі наради про­водяться з керівниками установ, педагогічними пра­цівниками та методистами з метою оперативного об­говорення окремих методичних питань, постановки поточних навчально-виховних завдань, поточного ін­структування педагогів. За характером і змістом ро­боти їх можна поділити на три типи: інформаційні, інструктивні, звітні.

Семінар — форма науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, спрямована на підвищення їхньої кваліфікації в процесі обговорення проблемних питань, доповідей, виступів, відвіданих навчально-виховних заходів.

 Семінар — форма методичної роботи, завданням якої є методична підготовка педагогічних кадрів; інформування вчителів з питань педагогічної теорії, досягнень сучасної науки, техніки та культури; знайомство з подальшими перспективами розвитку психолого-педагогічної науки та її практичного за­стосування; розширення й поглиблення знань слу­хачів з проблем педагогіки та психології, методики викладання предмета за фахом.

Проблемний семінар — групове обговорення од­нієї особливо важливої та складної проблеми; ор­ганізаційна форма методичної роботи з педагогіч­ними кадрами, які об'єднані спільним інтересом до конкретних питань діяльності школи і прагненням до вдосконалення існуючої практики відповідно до рекомендацій психолого-педагогічної науки; забез­печує всебічне вивчення відповідної наукової про­блеми і формує особисту позицію та практичну го­товність учасників до використання результатів на­укових досліджень.

Психолого-педагогічний семінар — форма методич­ної роботи, яка полягає в ознайомленні педагогів з но­вітніми досягненнями психолого-педагогічної науки і передового досвіду на основі обговорення слухачами повідомлень, доповідей, рефератів, виконаних ними за результатами досліджень, проведених самостійно чи під керівництвом спеціалістів у даній галузі.

Групові форми - мобільні об'єднання педагогів за інтересами з метою створення оптимальних умов для творчих дискусій, обміну досвідом, виконання прак­тичних завдань.

     Методичні об'єднання — найпоширеніша фор­ма підвищення кваліфікації шляхом залучення педагогічних працівників до дискусій, диспутів, вирішення проблемних ситуацій, моделювання фрагментів занять з вихованцями на основі ідей педагогічної науки й передового пе­дагогічного досвіду. Методичні об'єднання організовуються за те­риторіальною ознакою (в межах закладу, міські, районні); за типами навчальних закладів, навчальними предметами чи їх циклами.

Діяльність методичних об'єднань багатопланова й різноманітна за змістом, напрямками й форма­ми. Це проведення відкритих уроків, їх самоаналіз і аналіз, конструювання й захист конспектів уроків, ділові ігри, громадські огляди діяльності і звіти вчи­телів, огляди літератури, презентації ідей, методичні консультації досвідчених учителів і керівників з пев­них тем, розробка і захист програми власної діяльнос­ті з визначеного питання, обговорення результатів контрольних робіт та ін. Існує Положення про шкільне методичне об'єднання, яке має на меті активізувати й систематизувати роботу методичних об'єднань, визначити зміст, напрямки роботи і функції його членів.

     Зміст роботи  методичного об'єднання

1. Забезпечення виконання навчальних програм. Розробка й апробація інноваційних програм. З цією метою методичне об'єднання:

а) обґрунтовує необхідні зміни в змісті й методиках викладання навчальних дисциплін;

б) затверджує зміст авторських варіантів навчальних програм і плани їх реалізації;

в) за результатами моніторингу вносить рекомендації щодо змін у навчальних програмах.

2. Організація контролю за результатами навчаль­но-виховного процесу.

Координація й стимулювання роботи з роз­витку пізнавальної активності учнів у позакласній роботі з предметів.

3.1. Здійснення керівництва предметним об'­єднанням школярів, яке входить до наукового то­вариства школи.

Предметне об'єднання реалізує свою діяльність через такі форми:

а) предметні гуртки, керовані вчителями;

б) круглі столи;

в) лекторії;

г) вечори запитань і відповідей;                                            

ґ)  предметні тижні (декади, місячники);

д) олімпіади;

е) вікторини;

є) випуск предметних газет, стендів...

3.2 Методичне об'єднання затверджує план позакласної діяльності із заохочення учнів до погли­бленого вивчення предмета, популяризації наукових знань.

4. Організація дослідницької роботи учнів.

5. Виявлення учнів, які мають здібності до по­глибленого вивчення навчальних предметів.

6. Залучення вчителів і учнів до елективних кур­сів.

7. Організація дослідницько-інноваційної діяльності педагогів.

Творча (динамична) група. Для неї характерні зацікавленість, високий рівень пошукової, дослідницької діяльності.

Творчі групи — це організовані невеликі колекти­ви досвідчених працівників освіти, які поглиблено вивчають розв'язувану певну наукову проблему і за­безпечують творче впровадження в практику закладів висновків і положень психолого-педагогічної на­уки; своєрідна форма залучення педагогів і керівників закладів до творчої діяльності із упровадження в практику роботи досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду.

Ініціативні групи — об'єднання педагогів, які утво­рюються на час підготовки та проведення важливих методичних заходів (засідання педагогічної ради, науково-педагогічна конференція, педагогічні чи­тання тощо). У період підготовки засідання педа­гогічної ради або здійснення інших організаційних або підсумкових заходів ініціативна група педагогів вивчає стан актуальних проблем навчально-виховної та методичної роботи, відвідуючи навчальні заняття й масові заходи, проводить бесіди з педагогами, анкетування, узагальнює думки та побажання щодо вдосконалення певної ділянки роботи. Під час засідання педагогічної ради або проведення інших організаційно-методич­них заходів ініціативна група організовує дискусію, полеміку з обговорюваних питань.

Мікрогрупа — одна з форм колективної методичної роботи, у якій, на відміну від методичних об’єднань, за визначальний критерій узято взаємну симпатію і, головне, інтерес до єдиної педагогічної ідеї. Вона створюється на добровільних засадах у складі 5—7 пе­дагогів. Кожен учасник спочатку самостійно вивчає проблему, певний її аспект, потім доповідає колегам про результати. Після обміну думками педагоги спря­мовують свою діяльність на практичну реалізацію ідеї: проводять відкриті заняття, організовують взаємовідвідування занять, масових заходів тощо. Розв`язавши проблему, група розпадається або ж ви­значає нове завдання.

Діяльність творчих мобільних груп

          Новацією в управлінській і методичній роботі ста­є створення мобільних творчих груп. Мобільність забезпечується вільним переходом педагогів з однієї групи до іншої в тому разі, коли вони відчули зрос­тання своєї фахової майстерності.

Робота в мобільній творчій групі дає педагогові можливість займатися дослідженням цікавої теми, реалізувати себе, поділитися досвідом з іншими, іти шляхом удосконалення й росту, а керівництву — мож­ливість стежити за зростанням майстерності педагогів.

На виконання єдиної науково-методичної про­блеми закладу можна створити 3 мобільні творчі групи.

1. «Олімп». До неї увійдуть професіонали педаго­гічної праці, педагоги, які мають значний творчий потенціал, володіють різноманітними формами творчості, досягли високих результатів у навчальній діяльності вихованців.

2. «Пошук». Педагогічні працівники цієї групи мають достатній творчий потенціал, здатні моделювати навчально-ви­ховний процес, дискутувати з приводу методик ви­кладання, технологій уроку.

3. «Шанс». Члени цієї групи працюють стабільно, але поки не досягли високого рівня творчості. Ме­тодична робота з такими педагогами дає їм шанс під­нятися на вищу сходинку й перейти до іншої групи.

Групи створюються на добровільних засадах. Для поділу на групи в колективі застосовується діагности­ка психологічної готовності педагога до опанування нового в професійній діяльності, дані діагностичної карти закладу, різноманітні тести, зокрема тест «Ваш творчий потенціал». Можливість вільного переходу з однієї групи до іншої забезпечує психологічний комфорт членів гру­пи, бажання творчо працювати. Кожна група окреслює для себе коло питань, над якими бажає працювати, далі йде поділ на мікро-групи, які працюють на базі  методичних об'єднань. Спостерігаючи за пересуванням кадрів у рамках творчих груп, можна бачити зростання творчості й підвищення професіоналізму педагогів. Робота в мобільних творчих групах є ефективним доповненням до інших форм науково-методичної ро­боти з колективом, тому що вона:

• орієнтована на розвиток особистості педагога;
• сприяє мотивації членів груп до професійної діяльності;
• допомагає педагогічним працівникам активно набувати влас­ного досвіду на рефлексивній основі та інтенсивно навчатися на досвіді інших членів групи в процесі спільної роботи;
• дозволяє педагогам бачити підсумки своєї праці.

Ефективність використання методу роботи в мо­більних творчих групах для підвищення рівня про­фесійної компетентності педагогів пояснюється тим, що в процесі реалізації своїх творчих здібностей, знань, свого професіоналізму кожен педагог досягає конкретної важливої для себе мети. Це створює «си­туацію успіху». Успіх творчої групи стає важливим мо­тиваційним чинником для всіх членів колективу. Водночас у процесі діяльності педагога в мобільній твор­чій групі досягаються й віддалені цілі, поступовий рух до яких здійснюється протягом усієї професійної діяльності педагога: підвищується рівень ерудованості, розширюється діапазон педагогічних методів, при­йомів, технологій, що використовуються.

Школа молодого педагога — форма підвищення кваліфікації молодих спеціалістів, які мають педагогічний стаж роботи до 3-х років; покликана формувати педагогічну майстерність, творчу індиві­дуальність молодих педагогів. Школа молодого педагога є тим центром, де молодий або малодосвідчений працівник має змогу формувати свій індивідуальний стиль педагогічної діяльності, отримує допомогу в побудові навчально-виховного процесу на основі науки й перспективного досвіду, відчуває радість від трудової діяльності, виховує в собі дисциплінованість і почуття відповідальності. У Школі молодого педагога ми розкриваємо і планомірно виховуємо індивідуальні педагогічні особливості, духовні сили педагога-початківця. Школа молодого педагога допомагає колективу педа­гогів узгодити свої методичні, психологічні й пе­дагогічні позиції, зміцнює товариські зв'язки між колегами, робить молодого колегу володарем се­кретів майстерності, накопиченої поколіннями педагогічних працівників. Учитель народжується від учителя. І від того, якою увагою і турботою огорне колектив закладу молодого спеціаліста, багато в чому буде за­лежати його подальша доля — чи загориться він ба­жанням оволодіти педагогічною майстерністю, чи так і не пізнає всієї глибини труднощів і радощів педагогічної праці, а перша ж поразка змусить його опустити руки. Тому план роботи Школи молодого педагога вклю­чає в себе бесіди, різні практикуми, науково-теоре­тичні семінари, цілеспрямоване відвідування занять досвідчених педагогів і молодих спеціалістів, зна­йомство з новинками методичної літератури і лі­тератури зі змісту й технологій предмета. За традицією в кінці навчального року відбува­ється презентація молодих педагогічних працівників, де молоді спеціалісти демонструють свої доробки, по­казують, що вміють, чого навчились. Перші успіхи окриляють і надихають.

Школи передового досвіду об'єднують невеликі гру­пи колег навколо кваліфікованого педагога. у та­кій Школі молоді педагоги знайомляться з творчою лабораторією свого наставника, що сприяє їхньому професійному зростанню. Крім відвідування й аналізу занять, у Школах передового досвіду практикується спільна колективна розробка окремих тем, проводяться практикуми, співбесіди з теоретичних і методичних питань.

Школи педагогічної майстерності об’єднують педагогів із високою творчою активністю. Проведення теоретичних дискусій, колективні розробки окремих педагогічних проблем забезпечують включення ве­ликої кількості педагогів у творчий пошук.

Ділова гра — метод навчання професійної діяль­ності шляхом її моделювання, близького до реальних умов, обов'язково з динамічним розвитком ситуації, завдання чи проблеми, що вирішується, у процесі ді­лової гри відбувається діалог на професійному рів­ні, зіткнення думок і позицій, взаємна критика гі­потез і пропозицій, їх обґрунтування і зміцнення, що зумовлює появу нових знань, сприяє набуттю до­свіду вирішення професійних завдань і психолого-педагогічних ситуацій.

Процес організації і проведення ігор можна умовно поділити на чотири етапи:

Перший етап — це вступна теоретична частина, у ході якої учасники гри ознайомлюються з особли­востями цієї форми підвищення педагогічної ква­ліфікації, а також із загальними вимогами до ор­ганізації її проведення.

Другий етап — конструювання гри, визначення назви та змісту педагогічної проблеми, яку розв'я­зуватимуть, обсягу теоретичної інформації та прак­тичних умінь, які належить освоїти. Для цього тре­ба чітко сформулювати загальну дидактичну мету гри  й  окрему  мету для її учасників, написати сценарій, по­дати конкретну педагогічну ситуацію, імітуючи власну діяльність, розробити загальні правила та інструкції для гравців і керівника гри.

 Третій етап — це організаційна підготовка і про­ведення конкретної гри, у ході якої реалізується пев­на дидактична мета. Керівник пояснює учасникам її зміст, ознайомлює їх із загальною програмою та пра­вилами, оголошує конкретні завдання. Визначають експертів для спостереження за ходом гри, аналізу її проведення, визначають місце, час, умов и і три­валість гри. Доцільно створювати умови, наближені до реалій життя закладу.

Четвертий етап — підбиття підсумків гри, до­кладний аналіз та оцінка її ролі в системі підвищення методичної й фахової підготовки педагогів. Ділова гра сприяє виявленню ініціативи, сміливості в прийнятті рішення, творчої спрямованості педагога.

Рольова гра нагадує ділову, але тут кожному учас­никові належить певна роль чи визначено його функ­цію.

 Тренінг - це групове заняття під керівництвом ведучо­го, спрямоване на відпрацьовування особистісних навичок, краще розуміння себе й інших. Будь-який тренінг має яскраво виражений інтерактивний характер, тому що розрахований на активну суб'єктну реакцію учасників (інтелектуальну, емоційну, дієво-практичну). Саме така технологія набуває вирішального значення при формуванні основ проектування у вихованців та педагогів.

Тренінг насамперед орієнтований на про­блему і пошук її рішень, розвиває творчі й дослідницькі навички учасників. Знан­ня не повідомляються в готовому вигляді, а є продуктом активної діяльності самих учасників. У центрі уваги — самостійне на­вчання учасників та їх інтенсивна взаємо­дія. На відміну від традиційних, тренінгові форми навчання цілком охоплюють весь потенціал людини: рівень і якість її компе­тентності, здібність до прийняття рішень, творчого перетворення своєї діяльності. Метою педагогічного тренінгу може стати: інформування учасників; освоєння нових педагогічних технологій; набуття нових на­вичок і умінь учасниками; зміна погляду на проблему; створення нової моделі процесів різних рівнів; пошук ефективних шляхів вирішення виявлених проблем шляхом об'єднання фахівців різних профілів; підви­щення самооцінки учасників, ефективності спілкування з колегами.

Індивідуальні  форми — надання адресної практич­ної допомоги педагогові у розвитку його професійної програми підвищення кваліфікації з урахуванням рів­ня його компетентності, потреб і зацікавленості.

Наставництво як форма методичної роботи по­лягає в тому, що досвідчені педагоги ведуть індивідуальну роботу з молодими, малодосвідченими працівниками, передаючи їм досвід, практично допомагають у виконанні завдань (у підготовці до деяких занять чи заходів, плануванні роботи, оформленні відповідної до­кументації). Ця допомога здійснюється шляхом по­рад, ознайомлення з практикою роботи наставника, технікою виконання окремих завдань.

Консультування — надання допомоги в самостійному вивченні будь-якого складного питання. За змістом консультації можуть бути як теоретичними, так і практичними. Консультування вчителів вхо­дить в обов’язок насамперед керівників  закладу й керівників методичного об'єднання.

Самоосвіта — це процес, тісно пов'язаний із по­всякденною індивідуальною діяльністю. Рушійною силою самоосвітньої діяльності є суб'єктивне усві­домлення педагогом об'єктивної потреби в узагаль­ненні своєї професійної діяльності. Організація самоосвіти педагога залежить від рівня підготовки, цілей удосконалення його педагогічної майстерності й передбачає визначення проблеми, ви­бір раціональних форм і способів усвідомлення ма­теріалу, опанування методики аналізу і способів уза­гальнення власного і колективного досвіду, залучення до методів дослідницького характеру.

Взаємовідвідування  занять спрямоване на обмін досвідом роботи, поширення передового педагогічного досвіду, надання допомоги в роботі.

Атестація педагогічних працівників будується на принципах гласності і суворого дотримання Законів України та Типового положення «Про атестацію педагогічних працівників України».

Індивідуальна науково-методична робота — усвідомлена, цілеспрямована, планомірна та неперервна робота педагогів з удосконалення  їхньої теоретичної і практичної підготовки, необхідної для практичної діяльності.

Бесіда — з'ясування й погодження позицій, вияв незадоволення діями працівника, обговорення результатів контролю, переконання в чому-небудь.

Доповідь або повідомлення — оформлений пись­мово, але призначений для усного повідомлення ви­клад суті проблеми обговорення.

Реферат - одна з форм письмового представлен­ня результатів індивідуальної роботи педагога над об­раною науково-методичною темою (проблемою).

Методичні рекомендації — комплекс пропозицій і вказівок, які сприяють упровадженню найефектив­ніших методів і форм роботи для вирішення якої-не-будь проблеми.

Нетрадиційні форми методичної роботи

визначаються за методикою колективної творчості:

• ярмарок педагогічної творчості;
• фестиваль педагогічних ідей і знахідок;
• методичний фестиваль — багатопланова разова форма  методичної роботи з великою аудиторією пе­дагогів та методистів, що передбачає пропаганду пер­спективного педагогічного досвіду, обмін досвідом роботи з упровадження нових педагогічних знахідок. На фестивалі ознайомлюються з кращими зразками педагогічного досвіду, нестандартними формами проведення занять та ін­шими формами навчально-виховної роботи, які ви­ходять за межі традицій та загальних стереотипів;
• методичний міст — найактивніша форма ме­тодичної роботи, яка проводиться для розвитку прак­тичних навичок з проблем навчання й виховання (наприклад, реалізація принципу демократизації в навчально-виховному процесі). Для участі в ній за­лучають педагогів різних закладів, керівників методоб’єднань, батьків, вихованців. Роль ведучого виконує методист. Методичний міст — різновид дискусії, яка відрізня­ється складом учасників;
• творчий звіт педагога — форма методичної роботи, спрямована на пошук, підтримку і пропаганду пе­редового педагогічного досвіду, а також ді­яльності всього педагогічного колективу з питань но­вих технологій організації навчально-виховної та ме­тодичної роботи в закладах освіти;
• панорама методичних знахідок;
• «педагогічні розсипи»;
• клуби творчих педагогів;
• методичні вернісажі;
• творчі портрети.

Спрямовують педагогів на активну діяльність:

• педагогічний консиліум;
• передовий досвід — навчально-виховна чи організаційно-педагогічна діяльність, у процесі якої стабільні позитивні результати в розв'язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання, нових систем навчання або завдяки інтеграції вже відомих форм, методів, прийомів і засобів організації навчально-ви­ховного процесу. Упровадження передового педагогічного досвіду — упорядкована система діяльності методичних цен­трів, об'єднань тощо, яка передбачає попереднє на­вчання методики роботи даного конкретного педагога-майстра, учителя-новатора на спеціальних семінарах-практикумах, у школах  передового пе­дагогічного досвіду; здійснення в базових і опорних школах дослідної роботи з упровадження в прак­тичну діяльність педагогів передового досвіду на уро­ках і контроль адміністрації школи, методичних ка­бінетів, відділів (управлінь) освіти за впровадженням досвіду, підбиття підсумків упровадження та обгово­рення  їх на зібраннях педагогів;

• методичний ринг - форма роботи з педагогіч­ними працівниками, спрямована на пошук, розвиток, підтримку перспективного педагогічного досвіду або пошук  нових  ідей, шляхів вирішення актуальних про­блем освіти. Методичний ринг сприяє вдосконаленню знань педагогів, виявляє їхню ерудицію. Його проводять у разі виникнення суперечностей, альтернативних то­чок зору, діаметрально протилежних думок. Його під­готовка й проведення складаються з кількох етап перший етап — готуються  групи  опонентів, кож­на з яких має группу                                підтримки; другий етап — вибір методичної проблеми, ви­значення  завдання методичного рингу; третій етап — захист методичної ідеї. Паузи за­повнюють ігровими  завданнями, педагогічними си­туаціями; четвертий етап — підбиття підсумків, жюрі оці­нює рівень захисту певної думки, підготовку опо­нентів;

• методичний аукціон — форма творчого «продажу»-«купівлі» певних ідей, думок, винаходів з метою засвоєння певних понять з певної теми, проблеми, конкретно­го предмета, стимулювання педагогів до пошукової роботи; поширення творчих ідей педагогів-практиків, досвіду їхньої роботи з певної проблеми;

• «розумовий штурм» — короткотермінове разове об'єднання групи педагогів з метою оволодіння кон­кретною методичною ідеєю, прийомом або пошуку нових шляхів розв'язання складної навчально-ме­тодичної проблеми (наприклад, який ланцюжок дій формування умінь та навичок ви б запропонували для успішного функціонування процесу розвивального навчання?). Особливістю «розумового штурму» є мак­симальна концентрація уваги учасників на обраній проблемі, найбільш стислий термін її вирішення, ак­тивна участь усіх педагогів-учасників. Для реалізації цих завдань психологи рекомендують відрив від зви­чайних умов, спілкування тільки у відібраній групі пе­дагогів з метою заглиблення в проблему.

Посилюють наукову  спрямованість роботи:

• проблемний семінар;
• творча група;
• творча наукова дискусія — колективне обговорення питання, яке викликає суперечки, обмін думками, ідеями між кіль­кома учасниками;
• дебати — обговорення будь-якого питання, обмін думками, полеміка, дебатування, суперечки, дискусія. Дебати в методичній роботі можна використовувати для прийняття і відстоювання своїх рішень. Дебати вчать критично мислити, досліджувати різні теми переконливо викладати свої погляди аудиторії, у де­батах беруть участь дві команди: одна команда ствер­джує певну позицію, інша — заперечує;
• навчальний семінар;
• педагогічна ситуація — сукупність умов і обста­вин, які вимагають швидкого прийняття педагогічно правильного рішення.

за методикою наукового дослідження:

• консультації з науковцями;
• авторська дошка майстра педагогічної справи;
• педагогічний турнір з актуальної наукової теми;
• методичний турнір— форма роботи з педагогіч­ними працівниками, спрямована на пошук, розвиток, підтримку перспективного педагогічного досвіду або пошук  нових  ідей, шляхів вирішення актуальних про­блем освіти;
• громадський науково-дослідницький інститут;
• творчі лабораторії;
• методична розробка — видання, яке містить кон­кретні матеріали на допомогу педагогам щодо ор­ганізації та проведення якого-небудь заняття (сис­теми уроків) чи заходу; поєднує методичні поради й рекомендації;
• захист інноваційного проекту— нова форма гру­пової методичної роботи, пов'язана з попередньою розробкою та наступним публічним захистом ін­новаційних підходів до вирішення певної педагогіч­ної проблеми. Метою організації і проведення та­кого заходу є  розробка нових підходів до вирішення педагогічних проблем, конкретних педагогічних технологій, спрямованих на вдосконалення на­вчально-виховного процесу; підготовка  методичних кадрів до інноваційної діяльності в галузі освіти; формування банку даних про інновації, їх аналіз та експертиза;
• Опорна школа — навчальний заклад, який визначається відділом освіти з метою впровадження в пе­дагогічну практику досягнень психолого-педагогіч­ної науки та передового педагогічного досвіду, про­ведення роботи з підвищення рівня кваліфікації пе­дагогічних працівників, а також з метою проведення педагогічного експерименту з актуальних проблем освітньої практики

Стимулюють спрямованість  роботи:

• консультації;
• практикуми;
• навчальний семінар на базі відкритих знань;
• школа педагога-початківця;
• методичні сесії;
• вирішення педагогічних і проблемних завдань.

Поєднують традиційні форми роботи з дозвіллям:

• мала академія народної педагогіки;
• педагогічні «посиденьки»;
• вечорниці;
• урок-панорама;
• презентація;
• педагогічний портрет творчого колективу.

     На сучасному етапі в закладах освіти повинні створюватися сприятливі умови для розвитку педагогічної творчості педагогів і підвищення на цій основі результативності навчально-виховного процесу. Усе це ставить принципово нові вимоги перед керівниками навчальних закладів щодо розвитку творчого потенціалу педагогічних колективів взагалі і кожного педагога зокрема.

    Таким чином, слід зазначити, що ефективний розвиток педагогічної творчості і самореалізація педагога можливі тоді, коли діяльність закладу будується з урахуванням особистості педагога, його ініціативи та здібностей, на колегіальній роботі педагогічних працівників, на їх відповідальності за наслідки навчально-виховної роботи з вихованцями. Бо цілком зрозуміло, що основне завдання творчо працюючого педагога – розвивати творчу особистість вихованця, запроваджувати основні засади особистісно-орієнтованого навчання і виховання.

      Отже, зростання соціальних вимог до закладів освіти вимагає підвищення професійно­го рівня педагога. Педагог сучасного навчального закладу повинен не просто вчити чи виховувати, він повинен формувати світосприйняття і світорозуміння, світогляд і волю, ідеали, поняття моральності й краси; формувати духовно-інтелектуальну, творчу особистість, адаптовану до нових умов, різнобічно розвинену, соціально зрілу, яка успішно засвоює ціннісно-нормативнйй досвід поколінь, виробляючи свій власний досвід діяльності, творчості, спілкування. Тому особливого значення набуває розвиток педагогічної творчості, створення колективу однодум­ців, які б усвідомили значення своєї ролі у суспільстві і на основі цього безперервно самовдосконалювались та розвивали власний творчий потенціа